Записи в щоденнику 6 грудня 2022 – 21 січня 2023

6 грудня 2022

Надихнувся книжкою “Щоденник книгаря” та вирішив зробити запис в свій щоденник. Книжка, до речі, виявилася нецікавою, і я її не дочитав. Поки що не дуже розумію, навіщо мені щоденник, і чи буду я його коли-небудь продовжувати, але навіть якщо це все хоча б на один раз, мені цього цілком достатньо, адже сама дія друкування літер приносить задоволення.

Працювали з коворкінгу, де знову було приємно знаходитися та не боятися, що світло та інтернет в якийсь момент зникнуть. Хоча вони такі зникли — при цьому в дуже не зручний час, коли треба було виступати на робочому дзвінку, — але коворкінг переключили на резервне живлення дуже швидко, протягом 10 хвилин.

Сьогодні з’їв дуже смачний, хоч солодкий і шкідливий сінабон.

Ввечорі додивилися п’яту частину Гаррі Поттера. Гаррі сказав, що на відміну від Воландеморта, у нього та його друзів є за що битися.

Переживаю за батьків — в них нема електроенергії та опалення. І якщо електрику можна отримати на роботі (в обох там є генератори), то я не розумію, як їм бути з опаленням в такі холодні дні. Сподіваюсь, зима цьогоріч не буде дуже морозною.

Замовив батькам пауербанк в якості подарунка на Новий рік. Треба також пошукати їм якийсь смачний чорний чай та ікру лосося.

7 грудня 2022

Сьогодні Курахове потрапило під дуже жорсткий обстріл. На щастя, батьки були в безпеці. Вони навіть зараз не готові поїхати до Києва, пожити в мене. Загалом я їх розумію, але, тим не менш, залишатися в місті — це дуже серйозно ризикувати кожного дня.

Розмовляв з Марком, одним із моїх американських колег. Говорили про роботу та кар’єру. Здається, він дав слушну пораду щодо процесу моїх перемовин з підвищення зарплати. Головна ідея в тому, щоб якомога спритніше уникати ситуації, коли керівник все зводить до наступного: зараз підвищити не можна, але ти зробиш (або робитимеш) «А» — і тоді отримаєш «Б». Це все тому, що ціль «А», скоріш за все, виявиться рухомою, і буде дуже важко апелювати до того, що, мовляв, ось — ціль досягнута. Тож потрібно завжди йти на розмови про підвищення зарплати із (бажано задокументованим) доказом, що ти вже робиш «А». Подивимося, чи стане ця Маркова порада в нагоді, та чи зможу я нею скористатися.

8 грудня 2022

Ніколи не відчував плинність часу, тому що усвідомлення подій проходило рівномірно. Утім сьогодні прийшло розуміння, що навколо мене деякі речі змінюються дуже сильно — дізнався, що батьки на Новий рік даруватимуть вино та бокали. Справа в тім, що алкоголь завжди був якщо не сімейним табу, то чимось таким, що ніколи не було в пошані. Тому такий подарунок є дійсно неочікуваним. Окрім цього, за час війни тато встиг зацікавитися виноробством та почати займатися боксом, а мама — поринути в нову для себе роботу та почати розмовляти українською (як мінімум в переписці). Позитивні зміни в житті близьких, з якими давно не бачився — це водночас і цікава, радісна подія, і дещо бентежний факт, адже здається, що ваші життя вже переплітаються менше, ніж колись.

9 грудня 2022

Вчора дочитав «Сорок правил кохання» Еліф Шафак. Там були цікаві роздуми не стільки про кохання, скільки про любов у більш універсальному сенсі — до себе, друзів, людей навколо та світу загалом. Я багато чого не до кінця зрозумів. Можливо, там були якісь приховані сенси, які я не декодував, але загалом книжка виявилася трошки сумбурною. Намішано там дуже багато. Утім, радий за головного персонажа Еллу.

Почав читати «Шале пам’яті» Тоні Джадта. Поки що подобається тільки зовнішність та якість видання.

Постригся та майже затоваришував із повністю зататуйованим перукарем. Тату не хочеться ще сильніше.

10 грудня 2022

Відключення світла повільно, але досить радикально змінюють сприйняття життя в місті. Звук генератора лунає з кожного кута, і ти на нього вже навіть не звертаєш уваги. Поява електроенергії моментально нагадує перевірити наявність їстівного в холодильнику та змушує щось приготувати для декількох прийомів їжі наперед. Дорога додому нагадує сцени з Блейд Раннеру 2049, де все в тумані, і тільки подекуди рекламні щити дещо освітлюють твій шлях (утім, замість реклами голограми Джої, як це було в фільмі, в Києві видно рекламу Паріматч). А ще іноді з’являється бажання прокинутися та розпочати свій день якомога раніше лише для того, аби довше функціонувати в природному освітленні. Дружні питання “шо ти?” вже замінилися на “шо по світлу?”

14 грудня 2022

Таке відчуття, ніби всі на роботі вже відсвяткували Різдво та Новий рік — кількість зустрічей, запитань та проблем почало зростати, хоча до Різдва ще майже 2 тижні. Відчуваю, після свят буде дуже швидкий старт, хоча були сподівання, що буде трошки перепочинку у вигляді робочих днів, коли можна розслабитися.

Коли нас знову атакують дронами або ракетами, дивлюсь кліп Ship Her Son та Паліндрома. Стає краще.

17 грудня 2022

Вчора дискутували про роль звичайного середнього класу в побудові та покращенні життя в країні. З’явилося цікаве питання про те, чи відрізняються ці дві категорії людей:

Думаю, в них є дещо схоже. Адже і перша, і друга категорії наразі керуються власним інтересом більше, ніж загальним глобальним, суспільним. Українці перебувають за кордоном, щоб не ризикувати, адже, мовляв, ніщо не зміниться, якщо умовний айтівець або креативщик повернеться. В нього не буде роботи, або буде гірша робота, а працювати не за спеціальністю чи йти воювати бажання немає. Водночас, російський умовний айтівець не виходить протестувати, бо поліція просто швидко це припинить (в кращому випадку), і наче ніякого корисного результату з цього не буде. Різниця тільки в тому, що росіяни винні, а не українці.

Власне, я міг би опинитися в будь-якій з цих груп людей. Думаю, якщо б зміг поїхати з України, я б це зробив. Якщо б до 24 лютого був за кордоном, навряд чи я б повернувся. А якщо б народився в Росії, то боявся йти на протести, бо палка омонівця б’є боляче. Це трохи соромно усвідомлювати.

18 грудня 2022

Десь на половині «Танця недоумка» Ілларіона Павлюка. Дуже цікавий пригодницький роман. Тішусь з того, що українські сучасні автори пишуть такі класні твори, які стають досить відомими і друкуються в гарних виданнях. Купив одразу іншу книжку Павлюка — його першу — «Білий попіл».

Вчора розпочали відпустку у Львові, а сьогодні приїхали в Карпати. І одразу зробив декілька речей вперше в житті: посидів в джакузі (взимку прямо неба!), сходив до сауни, поплавав у готельному басейні. Готель чудовий. Десь в закутку свідомості є незручна думка про те, що саме в цей час йде війна.

7 січня 2023

Вчора у багатоповерхівку, де живуть батьки, влучив снаряд, але вони все одно відмовляються їхати до Києва.

Провів останні три тижні з книжками Павлюка. Мабуть, це єдиний автор, у якого я прочитав все: «Танець недоумка» — 5/5, «Я бачу, вас цікавить пітьма» — 4/5, «Білий попіл» — 4/5. У кожній з них спочатку, здається, відбуєваться якась дичина. Згодом, начебто, все стає на свої місця, але потім знову перевертається догори дриґом. Утім, однозначно рекомендую.

21 січня 2023

Останнім часом читаю більше, ніж раніше. І з плином часу визріває пара ідей: